Контакты
Україна ,Київська обл., Iванкiвський р-н., с.Варiвськ
вул. Шкiльна 1
E-Mail
E-Mail
Google+ Google+

  Iсторія школи


  Школи до революції у Варівську не було. Перша школа з’явилася після революції. Вона розміщувалася у будинку розкуркулених селян в урочищі Савки. Це було просторе приміщення з двома кімнатами та сінями-коридором. Справжню школу побудували у 1924 році в центрі села. Це була одноповерхова споруда на чотири кімнати. Вчив дітей син пана – Симанський Петро Іванович і Марусова Ганна Львівна. Через деякий час в село прибув новий директор – Артем Климентович Терещенко з дружиною-вчителькою Олімпіадою Самсонівною. З  того часу розпочалося справжнє навчання. Артем Климентович умів грати на скрипці, любив народну музику та пісні. Цю любов прищеплював і своїм вихованцям. В той час школу могли відвідувати не всі, бо не було в що одягнутися і взутися.

   Архівні дані свідчать про те, що у 1927 році Варівською чотирьохрічною трудовою школою завідував М. О. Ольшанський. Навчалися в цій школі діти не тільки з Варівська, а й з навколишніх сіл – Кропивні, Людвинівки, Рахвалівки.

   Разом з покращенням рівня життя кількість учнів школи почала зростати. Усіх бажаючих вчитися вже не можна було розмістити в старому приміщенні. Тому в 1930 році школу розширили, додавши ще одне приміщення, яке збереглося до цього часу. Зараз у ньому розміщується сільський клуб.

   Великий вклад у розвиток школи нашого села внесла Рябченко Марія Минівна. І розповідаючи про навчання у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнні роки, не можна не згадати про цю людину.

   Педагогічна діяльність Рябченко Марії Минівни пов’язана з Іванківщиною.

   У 1918 році грудня місяця 23 дня, в родині селянина-бідняка Рябченка Мини Івановича народилася донька – Марія. Батьки мріяли дати освіту своїй дитині. Коли Марії виповнилося 7 років, вона вступила до першого класу Варівської школи. Від того часу з школою вона не розлучалася. Була спроба стати медиком, але через місяць навчання в Київському медичному інституті зрозуміла, що медицина – не її покликання. Життєва стежина знову привела її до порога рідної школи. Отож, з 1936 року Марія Минівна почала працювати класоводом четвертого класу Варівської школи.

   За гарні показники в роботі їй доручили викладати українську мову та літературу в 5-7 класах цієї ж школи. У 1938 році, прагнучи здобути педагогічну освіту, Марія Минівна вступає до Житомирського вчительського інституту. Але скласти державні іспити не змогла, бо почалася Велика Вітчизняна війна. Повернувшись у 1941 році з екзаменаційної сесії, застала дома свою хвору трирічну дитину (чоловік перебував в рядах Радянської армії) і змушена була лишитися на території, тимчасово окупованій ворогом. Жила з батьками, займалась домашнім господарством. З 1 квітня 1942 року по 1 червня цього ж року, а потім з 1 вересня по 15 жовтня 1942 року працювала вчителем початкових класів, вчила другий клас у Варівській школі. Цього ж року з полону повернувся її чоловік – Лич Михайло Максимович. З того часу їм прийшлося вести «мандрівний» спосіб життя, бо Марію Минівну звільнили з роботи як члена не благодійної сім’ї. В червні 1943 року гестаповці вдерлися в їх дім, забрали кращі речі, арештували чоловіка і разом з товаришами-односельчанами, за участь у підпільній роботі, 17 серпня 1943 року стратили.

   Весь період тимчасової окупації німцями Іванківщини був невимовно тяжким для всіх і для неї. Щастя прийшло 13 листопада 1943 року, коли Радянська Армія вигнала фашистів з нашої землі. З перших днів звільнення Марія Минівна працювала на відбудові шкільних приміщень, проводила облік дітей, збирала шкільний інвентар. Своїми силами разом з учнями відбудовували школу. Марія Минівна їздила по селу і збирала зерно, щоб на гроші, виручені за зерно, обладнати дітям класи.

   Навчання дітей у Варівській школі відновилося з 1 січня 1944 року. І вже до 1951 року Марія Минівна працювала вчителем української мови та літератури у цій школі. За призначенням Розважівського РВНО з 1951 року працювала вчителем української мови та літератури в Кухарській середній школі до 1970 року. За цей час вона закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут, історико-філологічний факультет. Уже з 1970 року Марія Минівна знову повернулась у Варівську восьмирічну школу. Односельці пам’ятають її як людину, що сповнена високої відповідальності за своє призначення в житті. Душевна робота, щедрість, мудрість, ввічливість, доброзичливість, справедливість, принциповість – це якості, які притаманні їй як людині і педагогу. А скільки лекцій прочитала вона за час роботи в школі. Була й на полі, й на фермі, і у сільському клубі. Все своє життя вона присвятила вихованню підростаючого покоління.

   Відразу після війни кількість учнів у школі відчутно збільшилась. Додалося ще одне шкільне приміщення, в якому розташовувалась початкова школа. Поряд розміщувалась шкільна майстерня. Неподалік – їдальня. Це була вже семирічна школа, в якій було по кілька класів.

   Всі діти прагнули здобути освіту, тому вчилися гарно. Підручники видавали безкоштовно, але їх було небагато. Писали на газетах та на різному папері, залишеному німцями. Чорнило виготовляли з сажі та настоянки буряка і шишок вільхи. В школі вивчалась математика, ботаніка, географія, українська мова і література, німецька мова, фізкультура. У шкільній їдальні за 5 копійок можна було купити склянку чаю та шматок хліба. 

 За словами Йовженко Тетяни Митрофанівни, яка ще з 1945 по 1982 роки працювала У Варівській школі вчителем початкових класів, деякий час навчання проводилось у дві зміни. У класах було більше ніж 30 учнів,було чотири  перших класи. Учні початкових класів навчалися в класах-комплектах, бо класних кімнат не вистачало.

    Крім навчання у школі проводились різноманітні виховні заходи. Дітей,які жили на хуторах ,після заходів вчителі проводили додому. Для дітей, які не ходили до школи, виховні заходи проводились на хуторах у будинках  жителів хутора. На такі заходи збирали дітей молодшого шкільного віку,дошкільнят.

  Ще у післявоєнні роки біля старого приміщення школи було висаджено сад,який частково зберігся до сьогодні.

    Мезіс Лідія Митрофанівна,вчитель математики,яка з 1964 по 1990 рік працювала вчителем математики,розповідала, що у приміщенні, де нині розташована школа перейшли у 1976 році. Школу перенесли у кращу будівлю. Це було приміщення колишньої контори колгоспу, яку перенесли у зв’язку з об’єднанням господарства у с. Олізарівку.

     Учні навчалися у приміщенні пристосованому, яке не зовсім відповідало санітарним нормам. Тут також навчалися учні з сусідніх сіл : Олізарівки, Рахвалівки, Людвинівки.

Школа, мала декілька приміщень. Майстерня,бібліотека, їдальня знаходилися в окремих приміщеннях на відстані 150 метрів від школи, що створювало певні незручності.

   У 1979 директором школи був Радченко Микола Опанасович, який був дуже вимогливим до учнів та вчителів. Після його переїзду в с. Коленці, директором школи була Корінець Людмила Іллівна. Вона навчила всіх учнів і вчителів секретам макраме. З 1981по 1987 роки директором школи працював Мединський Петро Петрович, який згодом був переведений на посаду  директора Олізарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

  З 1987 року майже весь колектив вчителів Варівської загальноосвітньої школи оновився. Із вчителів, які працювали раніше залишилась піонервожата - Селегей Тамара Іванівна, вчитель початкових класів – Лях Катерина Миколаївна. Поповнився педагогічний колектив молодими педагогами: Єфименко Євдокія Андріївна, Адаменко Сергій Вікторович, Адаменко Ірина Олександрівна, Яншаєв Юрій Михайлович, Місюра Олександр Васильович, Місюра Світлана Яківна. Цим вчительським колективом керував новопризначений директор – Степаненко Тамара Михайлівна, вчитель математики.

    Життя школи завжди процвітало. Вчителі приймали активну участь у художній самодіяльності ( з концертами виступали не тільки у Варівська, а й у сусідніх селах), у районних спортивних змаганнях . На великій перерві вчителі разом з учнями грали у волейбол, теніс.

   З 1990 року школою керує Місюра Олександр Васильович. За час своєї роботи він став досвідченим керівником. У ся робота школи була спрямована на те. Щоб у життя приходили всебічно освітчені люди, з чітко визначеною життєвою позицією, з певними переконаннями, високими принципами. Із  1994 року наша школа почала працювати над поглибленим вивченням образотворчого мистецтва. Вчителем образотворчого мистецтва працював Яншаєв Юрій Михайлович. Вперше були введені нові предмети: 1-8 клас – «Малюнок і живопис», 9 клас – «Малюнок, живопис ,декоративно-прикладне мистецтво», « Історія мистецтва». На уроках декоративно - прикладного мистецтва учні вчаться творчо мислити, розвивати творчу уяву і головне – навчаються оцінювати кожний вид  і жанр мистецтва

У школі діє постійна виставка дитячих робіт. Учні беруть активну участь у районних ,обласних виставках. Дитячі роботи експонувались на виставці у Чехії та посольстві франції. За участь у виставці дітям були вручені дипломи.

   Після чорнобильської трагедії, у  зв’язку з переїздом жителів 30-ти кілометрової зони відселення та наявністю новозбудованого житла населення с. Варівськ помітно «омолодились». Виникла гостра потреба розширення школи та збільшення кількості учнівських місць. Так, завдяки голові Іванківської райдержадміністрації Миколи Миколайлвича Урупи та начальника районного відділу освіти Тамари Михайлівни Микитенко, за Чорнобильською програмою у 1999 році було добудовано приміщення початкової школи. Приміщення шкільної їдальні та майстерні теж перенесені у нові будівлі.

 З 2001 року директором школи призначено Місюру Світлану Яківну. У цей час розпочалася співпраця школи та громади села з Фондом соціальних інвестицій. Завдяки цій діяльності у школі було зроблено капітальний ремонт, завезено  два комп’ютери та іншу оргтехніку, нові меблі для учнів 1-9 класів. Вчителі та учні є активними учасниками життя сільської громади. Колектив школи у 2011  та 2012 роках займав призові місця у рейтингу закладів освіти І-ІІ ступенів Іванківського району .

Учні та вчителі беруть активну участь у різноманітних заходах.

Учасниками конкурсу «Вчитель року-2011»  був Адаменко Сергій Вікторович-  вчитель трудового навчання. Його учні : Потапенко Владислав(2012 рік) та Адаменко Сергій (2011рік) були переможцями ІІ етапу шкільних предметних олімпіад.

Учасником конкурсу «Вчитель року-2012» були Влад Наталія Петрівна – вчитель світової літератури та німецької мови та Бродяна Тетяна Василівна- вчитель математики. У 2011 році учениця 8 класу Ісаєва Світлана Зайняла призове місце у конкурсі творчих робот « Історія мого діда».



 Школи до революції у Варівську не було. Справжню школу побудували у 1924 році в центрі села. Це була одноповерхова споруда на чотири кімнати. Архівні дані свідчать про те, що у 1927 році Варівською чотирьохрічною трудовою школою завідував М. О. Ольшанський. Під час Великої Вітчизняної війни учні не навчалися. З 1944 року навчання в школі відновилося завдяки Рябченко Марії Минівні. Вона  їздила по селу і збирала зерно, щоб на гроші, виручені за зерно, обладнати дітям класи, проводила облік дітей, збирала шкільний інвентар. Своїми силами разом з учнями відбудовували школу. З 1945 по 1975 роки навчання в школі проводилось у дві зміни. У 1976 році школу перенесли у кращу і більшу будівлю (приміщення колишньої контори колгоспу).  1990 році директором школи було призначено Місюру Олександра Васильовича,у школі було введено поглиблене вивчення образотворчого мистецтва. Роботи учнів Яншаєва Ю.М. експонувалися не лише в районі та області,а й у Чехії та Франції. Завдяки клопотанню директора школи було добудовано приміщення початкової школи, але проблема покращення умов навчання учнів повністю не була вирішена. У 2001 завдяки співпраці громади села та новопризначеного директора Місюри Світлани Яківни з Фондом соціальних інвестицій було зроблено капітальний ремонт приміщення школи. Нині не зважаючи на невелику кількість учнів школа є активним учасником життя сільської громади.  Колектив школи у 2011  та 2012 роках займав призові місця у рейтингу закладів освіти І-ІІ ступенів Іванківського району. За роки існування школи змінювалося керівництво,всі керівники внесли свій вклад в історію розвитку Варівської школи:                                                                                        


1976 -1980 роки - Радченко Микола Опанасович.

1980-1981 -Корінець Людмила Іллівна.

1981-1987 роки – Мединський Петро Петрович.

1987-1990 роки - Степаненко Тамара Михайлівна.

1990-2002 роки –МісюраОлександр Васильович

2002 – Місюра Світлана Яківна